Библия - Обещанное Восстановление

4-я книга Царств

Глава 18

1 Езекия, сын Ахаза, иудейский царь, стал царём на третий год царствования Осии, сына Елаха, израильского царя.

2 Езекии было двадцать пять лет, когда он стал царём. Он правил в Иерусалиме на протяжении двадцати девяти лет. Его мать звали Ави, которая была дочерью Захарии.

3 Езекия делал то, что Господь считал правильным, и поступал так же, как и его предок Давид.

4 Езекия уничтожил высоты, разбил памятные камни и срубил столбы Ашеры. Он разбил на куски бронзового змея, которого сделал Моисей, потому израильтяне по-прежнему продолжали сжигать благовонное курение в его честь. Этот змей назывался «Нехуштан».

5 Езекия верил в Господа, Бога Израиля. Такого, как Езекия, не было среди всех иудейских царей ни до него, ни после него.

6 Он был очень предан Господу и никогда не переставал следовать за Ним. Езекия соблюдал все заповеди, которые Господь дал Моисею.

7 Господь был с Езекией, и поэтому ему сопутствовал успех во всём, что бы он ни делал. Езекия отделился от ассирийского царя и перестал служить ему.

8 Езекия нанёс поражение всем филистимским городам до самой Газы и вокруг неё: от малого поселения до укреплённого города.

9 Салманассар, ассирийский царь, пошёл воевать против Самарии. Его войско окружило город в четвёртый год царствования Езекии, иудейского царя. Это произошло в седьмой год правления Осии, сына Елаха, израильского царя.

10 В конце третьего года Салманассар захватил Самарию. Он взял Самарию в шестой год царствования Езекии, иудейского царя. Это был также девятый год царствования Осии, израильского царя.

11 Царь Ассирии захватил израильтян и переселил их в Ассирию, в город Халах, стоявший на Хаворе (река Гозан), и в мидийские города

12 за то, что израильтяне не подчинялись Господу, Богу своему. Они нарушили Божье соглашение и не подчинялись заповедям Моисея, слуги Господнего. Израильтяне не слушали соглашения Господа и не исполняли его.

13 В четырнадцатый год царствования Езекии Сеннахирим, ассирийский царь, пошёл воевать против всех укреплённых городов Иудеи и захватил их.

14 Тогда Езекия, иудейский царь, отправил посланника к ассирийскому царю в Лахис с таким сообщением: «Я виноват. Оставь меня в покое, и я заплачу тебе столько, сколько ты захочешь». В ответ ассирийский царь велел Езекии, иудейскому царю, заплатить 300 талантов серебра и 30 талантов золота.

15 Езекия отдал всё серебро, которое находилось в храме Господа и в сокровищницах царского дворца.

16 В то время Езекия, иудейский царь, снял золото, которым он позолотил двери храма Господа и дверные столбы, и отдал его ассирийскому царю.

17 Ассирийский царь послал своих трёх наиболее важных начальников с большим войском из Лахиса к царю Езекии в Иерусалим. Они пришли к Иерусалиму и остановились у водопровода Верхнего пруда, на дороге к полю Мойщика.

18 Когда они позвали царя, к ним на переговоры вышли Елиаким, сын Хелкии, начальник царского дворца, секретарь Севна и писарь Иоах, сын Асафа.

19 Один из начальников сказал им: «Передайте Езекии, что говорит великий царь, царь ассирийский: „На что ты надеешься?

20 Ты говорил, что у тебя есть сила и военный опыт. Но на самом деле у тебя лишь пустые слова. На кого же ты надеешься, что восстал против меня?

21 Ты надеешься на Египет, на эту „надломленную трость”! Если человек обопрётся на эту трость, она проколет ему руку и поранит его! Так и на фараона, египетского царя, полагаться нельзя.

22 Может быть, вы скажете: „Мы надеемся на Господа, Бога нашего”. Но я знаю, что Езекия разрушил высоты и алтари, где люди поклонялись Господу, дав людям Иудеи и Израиля такой приказ: „Вы должны поклоняться только перед этим алтарём в Иерусалиме”.

23 Если ты всё ещё желаешь сразиться с моим господином, ассирийским царём, то я заключу с тобой такое соглашение. Я обещаю тебе дать две тысячи коней, если ты сможешь найти для них всадников.

24 Но даже после этого тебе не одолеть ни одного из низших командиров моего господина! Так почему же ты всё ещё надеешься, что Египет даст тебе колесницы и всадников?

25 И разве не по воле Господа я пришёл разрушить Иерусалим?! Господь сказал мне: „Пойди против этой страны и уничтожь её!”»

26 Тогда Елиаким, сын Хелкии, Севна и Иоах сказали ассирийскому начальнику: «Говори с нами по-арамейски, мы понимаем этот язык. Не говори с нами по-иудейски, потому что люди на стене могут услышать нас».

27 Но ассирийский начальник сказал им: «Мой господин послал меня говорить не только с тобой и с твоим господином. Я также обращаюсь и к людям, которые сидят на стене! Они, как и все вы, будут страдать от недостатка воды и пищи, а также будут есть собственные испражнения и пить свою мочу».

28 Затем начальник громко крикнул по-иудейски: «Слушайте слово великого царя, царя Ассирии:

29 „Не позвольте Езекии обмануть вас! Он не может спасти вас от руки моей!

30 Не дайте Езекии заставить вас довериться Господу, когда он говорит: „Господь спасёт нас! Этот город не будет отдан в руки ассирийского царя!”

31 Не слушайте Езекию. Примиритесь со мной и выйдите ко мне. Тогда каждый из вас будет есть свой виноград и фиги, и каждый сможет пить воду из своего колодца.

32 Живите в своих домах, пока я не приду и не уведу вас в землю, подобную вашей, где у вас будет достаточно зерна, молодого вина, хлеба, виноградников, оливковых деревьев и мёда. Тогда вы будете жить и не погибните. Но не слушайте Езекию! Он пытается обмануть вас, говоря: „Господь спасёт нас!”

33 Спас ли хоть один из богов других народов их от ассирийского царя? Нет!

34 Где боги Емафа и Арпада? Где боги Сепарваима, Ены и Иввы? Спасли ли они Самарию от моей руки? Нет!

35 Спас ли хоть один из богов других стран свою землю от моей руки? Нет! Так сможет ли Господь спасти Иерусалим от меня?”»

36 Но народ молчал. Люди не сказали начальнику ни слова в ответ, потому что царь Езекия приказал им: «Не отвечайте ему».

37 Затем Елиаким, сын Хелкии, начальник царского дворца, секретарь Севна и писарь Иоах, сын Асафа пришли к Езекии. Одежда на них была разорвана в знак великой скорби. Они пересказали Езекии слова ассирийского военачальника.

2-а царiв

Розділ 18

1 І сталося третього року Осі́ї, сина Елиного, Ізраїлевого царя, зацарював Єзекія, син Ахазів, цар Юдин.

2 Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ. А ім'я́ його матері — Аві, дочка́ Захарія.

3 І робив він угодне в Господніх оча́х, усе так, як робив був його батько Давид.

4 Він понищив па́гірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяно́го змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехушта́н.

5 Він наді́явся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма́ царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним.

6 І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві.

7 І був Господь із ним, — у всьому, куди він ходив, він мав пово́дження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому.

8 Він побив филисти́млян аж до Аззи́ та границі її від вартово́ї башти аж до тверди́нного міста.

9 І сталося четвертого року царя Єзекії, — це сьомий рік Осі́ї, Елиного сина, Ізраїлевого царя, — пішов Салманаса́р, цар асирійський, на Самарію, та й обліг її.

10 І здобув він її по трьох рока́х: шостого року Єзекії, — це дев'ятий рік Осі́ї, Ізраїлевого царя, — була здобута Самарія.

11 І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії, і попровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідійських міст.

12 Це за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони ані не слухали, ані не робили.

13 А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхері́в, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста́, та й захопи́в їх.

14 І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: „Згрішив я! Відійди від мене, а що накладе́ш на мене, понесу́.“ І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота.

15 І віддав Єзекія все срібло, зна́йдене в Господньому домі та в царе́вих скарбни́цях.

16 Того ча́су Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його́ асирійському цареві.

17 А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного кома́ндувача, і великого є́внуха та великого ча́шника з великим ві́йськом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотя́гом горі́шнього ставу, що на битій дорозі до поля Валю́шників.

18 І кли́кнули вони до царя, і до них вийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, ка́нцлер.

19 І сказав до них великий ча́шник: „Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що́ це за надія, на яку ти наді́єшся?

20 Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На ко́го тепер наді́єшся, що збунтувався проти мене?

21 Тепер оце ти надієшся собі опе́ртися на оту пола́ману очерети́ну, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона вхо́дить у долоню йому й продіря́влює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього.

22 А коли ви скажете мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив па́гірки Його та же́ртівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися в Єрусалимі?

23 А тепер піди в за́клад із моїм паном, ассирійським царем, і я дам тобі дві тисячі ко́ней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівці́в.

24 І як же ти проженеш хоч одно́го намісника з найменших слуг мого пана? А ти собі наді́єшся на Єгипет ради колесни́ць та верхівців!

25 Тепер же, чи без Господа прийшов я на це місце, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його!“

26 І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого ча́шника: „Говори до своїх рабів по-араме́йському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юде́йському в слух тих людей, що на мурі“.

27 І сказав до них великий ча́шник: „Чи пан мій послав мене говорити ці слова́ до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти вій кал та пити свою се́чу?“

28 І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: „Послухайте слово великого царя, царя асирійського:

29 Так сказав цар: Нехай не ду́рить вас Єзекія, бо він не зможе врятува́ти вас від руки його!

30 І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського.

31 Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо много, та й ви́йдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї ко́панки,

32 аж поки я не прийду́ й не візьму́ вас до краю такого ж, як ваш Край, до кра́ю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, — щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас!

33 Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя?

34 Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятува́ли вони Самарію від моєї руки?

35 Котрий з-поміж усіх богів цих краї́в урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь уряту́є Єрусалим від моєї руки?“

36 І мовчав той наро́д, і не відповів йому ані сло́ва, бо це був нака́з царя, що сказав: „Не відповідайте йому́!“

37 І прийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, ка́нцлер, із роздертими шатами, до Єзекії, і доне́сли йому слова́ великого чашника.

4-я книга Царств Глава 18	2-а царiв Розділ 18
1 Езекия, сын Ахаза, иудейский царь, стал царём на третий год царствования Осии, сына Елаха, израильского царя.	1 І сталося третього року Осі́ї, сина Елиного, Ізраїлевого царя, зацарював Єзекія, син Ахазів, цар Юдин.
2 Езекии было двадцать пять лет, когда он стал царём. Он правил в Иерусалиме на протяжении двадцати девяти лет. Его мать звали Ави, которая была дочерью Захарии.	2 Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ. А ім'я́ його матері — Аві, дочка́ Захарія.
3 Езекия делал то, что Господь считал правильным, и поступал так же, как и его предок Давид.	3 І робив він угодне в Господніх оча́х, усе так, як робив був його батько Давид.
4 Езекия уничтожил высоты, разбил памятные камни и срубил столбы Ашеры. Он разбил на куски бронзового змея, которого сделал Моисей, потому израильтяне по-прежнему продолжали сжигать благовонное курение в его честь. Этот змей назывался «Нехуштан».	4 Він понищив па́гірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяно́го змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехушта́н.
5 Езекия верил в Господа, Бога Израиля. Такого, как Езекия, не было среди всех иудейских царей ни до него, ни после него.	5 Він наді́явся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма́ царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним.
6 Он был очень предан Господу и никогда не переставал следовать за Ним. Езекия соблюдал все заповеди, которые Господь дал Моисею.	6 І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві.
7 Господь был с Езекией, и поэтому ему сопутствовал успех во всём, что бы он ни делал. Езекия отделился от ассирийского царя и перестал служить ему.	7 І був Господь із ним, — у всьому, куди він ходив, він мав пово́дження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому.
8 Езекия нанёс поражение всем филистимским городам до самой Газы и вокруг неё: от малого поселения до укреплённого города.	8 Він побив филисти́млян аж до Аззи́ та границі її від вартово́ї башти аж до тверди́нного міста.
9 Салманассар, ассирийский царь, пошёл воевать против Самарии. Его войско окружило город в четвёртый год царствования Езекии, иудейского царя. Это произошло в седьмой год правления Осии, сына Елаха, израильского царя.	9 І сталося четвертого року царя Єзекії, — це сьомий рік Осі́ї, Елиного сина, Ізраїлевого царя, — пішов Салманаса́р, цар асирійський, на Самарію, та й обліг її.
10 В конце третьего года Салманассар захватил Самарию. Он взял Самарию в шестой год царствования Езекии, иудейского царя. Это был также девятый год царствования Осии, израильского царя.	10 І здобув він її по трьох рока́х: шостого року Єзекії, — це дев'ятий рік Осі́ї, Ізраїлевого царя, — була здобута Самарія.
11 Царь Ассирии захватил израильтян и переселил их в Ассирию, в город Халах, стоявший на Хаворе (река Гозан), и в мидийские города	11 І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії, і попровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідійських міст.
12 за то, что израильтяне не подчинялись Господу, Богу своему. Они нарушили Божье соглашение и не подчинялись заповедям Моисея, слуги Господнего. Израильтяне не слушали соглашения Господа и не исполняли его.	12 Це за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони ані не слухали, ані не робили.
13 В четырнадцатый год царствования Езекии Сеннахирим, ассирийский царь, пошёл воевать против всех укреплённых городов Иудеи и захватил их.	13 А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхері́в, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста́, та й захопи́в їх.
14 Тогда Езекия, иудейский царь, отправил посланника к ассирийскому царю в Лахис с таким сообщением: «Я виноват. Оставь меня в покое, и я заплачу тебе столько, сколько ты захочешь». В ответ ассирийский царь велел Езекии, иудейскому царю, заплатить 300 талантов серебра и 30 талантов золота.	14 І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: „Згрішив я! Відійди від мене, а що накладе́ш на мене, понесу́.“ І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота.
15 Езекия отдал всё серебро, которое находилось в храме Господа и в сокровищницах царского дворца.	15 І віддав Єзекія все срібло, зна́йдене в Господньому домі та в царе́вих скарбни́цях.
16 В то время Езекия, иудейский царь, снял золото, которым он позолотил двери храма Господа и дверные столбы, и отдал его ассирийскому царю.	16 Того ча́су Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його́ асирійському цареві.
17 Ассирийский царь послал своих трёх наиболее важных начальников с большим войском из Лахиса к царю Езекии в Иерусалим. Они пришли к Иерусалиму и остановились у водопровода Верхнего пруда, на дороге к полю Мойщика.	17 А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного кома́ндувача, і великого є́внуха та великого ча́шника з великим ві́йськом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотя́гом горі́шнього ставу, що на битій дорозі до поля Валю́шників.
18 Когда они позвали царя, к ним на переговоры вышли Елиаким, сын Хелкии, начальник царского дворца, секретарь Севна и писарь Иоах, сын Асафа.	18 І кли́кнули вони до царя, і до них вийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, ка́нцлер.
19 Один из начальников сказал им: «Передайте Езекии, что говорит великий царь, царь ассирийский: „На что ты надеешься?	19 І сказав до них великий ча́шник: „Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що́ це за надія, на яку ти наді́єшся?
20 Ты говорил, что у тебя есть сила и военный опыт. Но на самом деле у тебя лишь пустые слова. На кого же ты надеешься, что восстал против меня?	20 Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На ко́го тепер наді́єшся, що збунтувався проти мене?
21 Ты надеешься на Египет, на эту „надломленную трость”! Если человек обопрётся на эту трость, она проколет ему руку и поранит его! Так и на фараона, египетского царя, полагаться нельзя.	21 Тепер оце ти надієшся собі опе́ртися на оту пола́ману очерети́ну, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона вхо́дить у долоню йому й продіря́влює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього.
22 Может быть, вы скажете: „Мы надеемся на Господа, Бога нашего”. Но я знаю, что Езекия разрушил высоты и алтари, где люди поклонялись Господу, дав людям Иудеи и Израиля такой приказ: „Вы должны поклоняться только перед этим алтарём в Иерусалиме”.	22 А коли ви скажете мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив па́гірки Його та же́ртівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися в Єрусалимі?
23 Если ты всё ещё желаешь сразиться с моим господином, ассирийским царём, то я заключу с тобой такое соглашение. Я обещаю тебе дать две тысячи коней, если ты сможешь найти для них всадников.	23 А тепер піди в за́клад із моїм паном, ассирійським царем, і я дам тобі дві тисячі ко́ней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівці́в.
24 Но даже после этого тебе не одолеть ни одного из низших командиров моего господина! Так почему же ты всё ещё надеешься, что Египет даст тебе колесницы и всадников?	24 І як же ти проженеш хоч одно́го намісника з найменших слуг мого пана? А ти собі наді́єшся на Єгипет ради колесни́ць та верхівців!
25 И разве не по воле Господа я пришёл разрушить Иерусалим?! Господь сказал мне: „Пойди против этой страны и уничтожь её!”»	25 Тепер же, чи без Господа прийшов я на це місце, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його!“
26 Тогда Елиаким, сын Хелкии, Севна и Иоах сказали ассирийскому начальнику: «Говори с нами по-арамейски, мы понимаем этот язык. Не говори с нами по-иудейски, потому что люди на стене могут услышать нас».	26 І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого ча́шника: „Говори до своїх рабів по-араме́йському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юде́йському в слух тих людей, що на мурі“.
27 Но ассирийский начальник сказал им: «Мой господин послал меня говорить не только с тобой и с твоим господином. Я также обращаюсь и к людям, которые сидят на стене! Они, как и все вы, будут страдать от недостатка воды и пищи, а также будут есть собственные испражнения и пить свою мочу».	27 І сказав до них великий ча́шник: „Чи пан мій послав мене говорити ці слова́ до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти вій кал та пити свою се́чу?“
28 Затем начальник громко крикнул по-иудейски: «Слушайте слово великого царя, царя Ассирии:	28 І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: „Послухайте слово великого царя, царя асирійського:
29 „Не позвольте Езекии обмануть вас! Он не может спасти вас от руки моей!	29 Так сказав цар: Нехай не ду́рить вас Єзекія, бо він не зможе врятува́ти вас від руки його!
30 Не дайте Езекии заставить вас довериться Господу, когда он говорит: „Господь спасёт нас! Этот город не будет отдан в руки ассирийского царя!”	30 І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського.
31 Не слушайте Езекию. Примиритесь со мной и выйдите ко мне. Тогда каждый из вас будет есть свой виноград и фиги, и каждый сможет пить воду из своего колодца.	31 Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо много, та й ви́йдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї ко́панки,
32 Живите в своих домах, пока я не приду и не уведу вас в землю, подобную вашей, где у вас будет достаточно зерна, молодого вина, хлеба, виноградников, оливковых деревьев и мёда. Тогда вы будете жить и не погибните. Но не слушайте Езекию! Он пытается обмануть вас, говоря: „Господь спасёт нас!”	32 аж поки я не прийду́ й не візьму́ вас до краю такого ж, як ваш Край, до кра́ю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, — щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас!
33 Спас ли хоть один из богов других народов их от ассирийского царя? Нет!	33 Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя?
34 Где боги Емафа и Арпада? Где боги Сепарваима, Ены и Иввы? Спасли ли они Самарию от моей руки? Нет!	34 Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятува́ли вони Самарію від моєї руки?
35 Спас ли хоть один из богов других стран свою землю от моей руки? Нет! Так сможет ли Господь спасти Иерусалим от меня?”»	35 Котрий з-поміж усіх богів цих краї́в урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь уряту́є Єрусалим від моєї руки?“
36 Но народ молчал. Люди не сказали начальнику ни слова в ответ, потому что царь Езекия приказал им: «Не отвечайте ему».	36 І мовчав той наро́д, і не відповів йому ані сло́ва, бо це був нака́з царя, що сказав: „Не відповідайте йому́!“
37 Затем Елиаким, сын Хелкии, начальник царского дворца, секретарь Севна и писарь Иоах, сын Асафа пришли к Езекии. Одежда на них была разорвана в знак великой скорби. Они пересказали Езекии слова ассирийского военачальника.	37 І прийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, ка́нцлер, із роздертими шатами, до Єзекії, і доне́сли йому слова́ великого чашника.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

4-я книга Царств

Глава 18

2-а царiв

Розділ 18

4-я книга Царств

Глава 18

2-а царiв

Розділ 18

Ветхий завет

Новый завет

4-я книга Царств

Глава 18

2-а царiв

Розділ 18

4-я книга Царств

Глава 18

2-а царiв

Розділ 18

Ветхий
завет

Новый
завет